[ Molodist ] Бесіда з Мігелем Афонсо | «Сцени з любовного життя»

Команда The News&Culture цілий тиждень відвідувала заходи і покази Київського Міжнародного кінофестиваля «Молодість» 2020. Ми переглянули багато стрічок, спілкувалися з акторами та режисерами, і тепер продовжуємо унікальний цикл кіно-матеріалів. 

Номінація: Міжнародний конкурс
Режисер: Мігель Афонсо
Країна: Португалія / 2019

Нам пощастило зустрітися з Мігелем Афонсо – режисером, який на фестивалі представив свій дебютний короткий фільм. Це була відверта і недовга, але приємна розмова – як і його робота. Глядачів у залі вразила щирість, з якою він відтворив не лише буденність однієї пари – цілий Всесвіт, який займає зовсім трошки місця у просторі, і дуже-дуже багацько – в грудях. Стрічку навіть прозвали інтимним доторком до душі. Що цікаво: вона однаково зачепила як жінок, так і чоловіків.

Мігель побажав успіхів команді та читачам The News&Culture, і став нашим читачем – дякуємо! Бажаємо успіхів навзаєм та ділимося з вами коротким звітом.

‘ Задум:

Любов – не механічна річ.

‘ Продакшн:

Тривалий час я працюю помічником режисера, тому знаю, як тяжко буває знімати інтимні сцени. Але коли ми фільмували – було всього 4 людини, і у нас були добрі стосунки. Ми довіряли один одному, довіра – це взагалі надважливий момент. Іноді справді було дивно, тож, щоб якось компенсувати цю дивність, ми багато жартували.

Це моє помешкання в Лісабоні. Ми знімали 7 днів, робили все досить повільно, оскільки багато імпровізували. Саме редагування та монтаж зайняв 5-6 місяців. Потрібно було змінити положення сцен, обміркувати щось. Загалом – півроку.

‘ Про структуру:

Я обрав форму нелінійного сюжету, оскільки людські стосунки, як на мене, краще передати якимись ситуаціями, акцентами. Іноді складно зрозуміти, чи вони завершаться зараз, чи продовжаться. Іноді буває дуже добре, а іноді – дуже важко. Стосунки – дивна і заплутана річ, тому … така форма була найкращою.

Ми підбирали кольори під кожну сцену, аби відділити різні відтінки почуттів, інтонацій. Зробити сцени … мм .. специфічними.

Чимало фільмів поділяються на драму, комедію, трагедію, але ми намагалися уникнути такого розподілу. На зйомку найбільше надихнув будинок, в якому, власне, ми й відзняли нашу історію. Його освітлення, один вхід, центральне вікно. Кіт у вікні.

Кожна сцена пронумерована. Це … певний задум 😉 Не кількість дублів. Не кількість днів, які герої провели разом. Загалом ці числа не мають глибинного сенсу, але вони зумовлені тими чи іншими моментами у сюжеті та на зйомках, тому вони тут.

‘ Про персонажів:

Люди, яких я знаю, надихали мене. Це і мої знайомі, і я сам. Створюючи сценарій, я звертався до цього досвіду. Але вже на етапі зйомок ми свідомо уникали чужих історій, аби актори могли бути відвертими і прийти до того, щоб грати самих себе. І чим далі, тим більше нових історій з’являлося по ходу, не чиїхось, а оцих. Так … природно. Із абстрактного до конкретного.

‘ Про любов:

Так, звісно, любов має види – до батьків, до дітей, до друзів, до коханців. Але, гадаю, це все одне почуття. То все є любов, і любов має різні прояви. Я вже казав, що вона забарвлена в усі відтінки, адже відтінки суб’єктивні, і вони перегукуються з емоціями. Отак і тут. Любов є любов. Вона неоднозначна.